Ось нарешті він прийшов - цей найбільш довгоочікуваний день року. День, який з вересня видається таким неймовірно далеким. Проте вже з початку травня його з радісним хвилюванням однаково нетерпляче чекають і діти, і (чого гріха таїти!) вчителі.
Цей День останнього дзвоника... Для мене це найсумніше свято з 1991 року. Неймовірно, але протягом останніх 29 років я пропустила його лише двічі! І ось воно, це свято з пустим шкільним подвір'ям, яке не зустрічає сьогодні галасливу юрбу, не проводжає останнім дзвоником цьогорічних випускників.
І я тихо, егоїстично радію, що мої діти (мої учні) не прощаються ще сьогодні зі школою, у них ще все попереду. Але й вони, впевнена, чекали нагоди гарно, святково вбратися, прийти сьогодні на останній у 2019-2020 н.р. шкільний урок і попрощатися зі школою аж до вересня.
Прикро, що не відбудеться наш традиційний похід з класом до лісу - з іграми, з пікніком, з радістю від щирого дружнього спілкування і шаленою втомою в кінці дня... Хоча хтозна, що нам принесе літо.
І не склалася наша екскурсія, наша довгождана поїздка, про яку ми мріяли ще з осені: ось здамо ДПА і... Ну нічого, сподіваюсь, це теж іще попереду!
А ще мені сумно, бо й мій маленький першокласник, який так урочисто поспішав до школи 1 вересня, пропустить тепер свій перший Останній дзвоник.
Сумно, але я озираюсь назад із вдячністю і дивлюсь у майбутнє з надією. Вдячна вам, мої дорогі учні (й батьки!), що ми разом подолали ці непрості три місяці навчання. Комусь вони дались легко, комусь - не дуже; одним вартували багатьох нервів і зусиль, а інші (мої мужні олов'яні солдатики!) витримали цей процес з гідністю, як справжні ліцеїсти. Вірю у вас - у кожного з вас! Знаю: ви найкращі. Тому я дивлюсь у майбутнє з надією. Все буде добре. Ми обов'язково зустрінемось у вересні - на справжньому шкільному святі Першого дзвоника 😊
А поки що відпочивайте і насолоджуйтесь золотими днями літа - вони такі швидкоплинні і такі ж сповнені радості...
Цей День останнього дзвоника... Для мене це найсумніше свято з 1991 року. Неймовірно, але протягом останніх 29 років я пропустила його лише двічі! І ось воно, це свято з пустим шкільним подвір'ям, яке не зустрічає сьогодні галасливу юрбу, не проводжає останнім дзвоником цьогорічних випускників.
І я тихо, егоїстично радію, що мої діти (мої учні) не прощаються ще сьогодні зі школою, у них ще все попереду. Але й вони, впевнена, чекали нагоди гарно, святково вбратися, прийти сьогодні на останній у 2019-2020 н.р. шкільний урок і попрощатися зі школою аж до вересня.
Прикро, що не відбудеться наш традиційний похід з класом до лісу - з іграми, з пікніком, з радістю від щирого дружнього спілкування і шаленою втомою в кінці дня... Хоча хтозна, що нам принесе літо.
І не склалася наша екскурсія, наша довгождана поїздка, про яку ми мріяли ще з осені: ось здамо ДПА і... Ну нічого, сподіваюсь, це теж іще попереду!
А ще мені сумно, бо й мій маленький першокласник, який так урочисто поспішав до школи 1 вересня, пропустить тепер свій перший Останній дзвоник.
Сумно, але я озираюсь назад із вдячністю і дивлюсь у майбутнє з надією. Вдячна вам, мої дорогі учні (й батьки!), що ми разом подолали ці непрості три місяці навчання. Комусь вони дались легко, комусь - не дуже; одним вартували багатьох нервів і зусиль, а інші (мої мужні олов'яні солдатики!) витримали цей процес з гідністю, як справжні ліцеїсти. Вірю у вас - у кожного з вас! Знаю: ви найкращі. Тому я дивлюсь у майбутнє з надією. Все буде добре. Ми обов'язково зустрінемось у вересні - на справжньому шкільному святі Першого дзвоника 😊
А поки що відпочивайте і насолоджуйтесь золотими днями літа - вони такі швидкоплинні і такі ж сповнені радості...
Коментарі
Дописати коментар