Дистанційка, good bye

Принаймні поки що, до кінця цього навчального року. Нарешті після двох місяців домашнього арешту ми йдемо до школи! Хмельниччина вийшла з червоної зони і учням дозволено повернутися за парти (а вчителям - до дошки? 😀) Тому від завтра, 11 травня, ми відновлюємо навчання у школі! Ура.

Можна підводити підсумки цьогорічного дистанційного навчання, яке однозначно було більш ефективним і краще організованим, ніж торік. По-перше, ми були до цього готові морально (на відміну від березня 2020 року, коли дистанційка звалилась на нещасні голови дітей, батьків, вчителів та адміністрацій шкіл!). По-друге,  що не кажи, а й технічно та методично ми були значно більш підковані, ніж торік. Наші освітні платформи  (хто вже там які використовував) працювали злагоджено, не було сумнозвісних завдань у вайбер. Вчителі знали, що і як їм робити, а учні та батьки - чого очікувати. Менше стресу, але праці - важкої, іноді нестерпно рутинної, а часом і безрезультатної, на жаль, ні - не менше. Ну і звісно, онлайн-уроки - це беззаперечний прорив порівняно з минулим роком. Так, вони були неідеальні, часом з технічними неполадками, проте вони були - це головне.  

Навряд чи можна виділити якісь переваги дистанційного навчання для учнів чи вчителів (а тим паче для батьків!) Проте особисто для себе хочу виділити певні здобутки:

* Я опанувала кілька чудових платформ для використання не лише на онлайн-уроках. Наприклад, Kahoot! і Wordwall.

* Я навчилася організовувати себе таким чином, щоб встигати все і уникати таким чином стресу

* Я ще раз переконалася, що я знаю своїх учнів, і ті, хто завжди активні й старанні у школі, так само наполегливо працюють на дистанційці.

Сумнівні такі здобутки, зважаючи на те, скільки негативу пов'язано з дистанційним навчанням. Перш за все, нам усім шалено бракувало нормального живого спілкування - вчителям з учнями та й з колегами, учням - з вчителями, а також однолітками. Дивитися в екран, повний чорних квадратиків (бо з увімкненою камерою на онлайн-уроці сиджу лише я) і гадати, скільки з тих квадратиків реально присутні на уроці й працюють із класом - не дуже велике задоволення. 

Друге - це проблема академічної недоброчесності, яка на дистанційному навчанні лише загострилася. І я не тільки про ГДЗ зараз кажу. Дуже часто даєш який-небудь тест або завдання, а клас відразу працює за схемою: розумник виконує, ділиться з класом  і вуаля - пів класу мають високий бал (хоча частина з них його й не заслуговує - і вони це прекрасно усвідомлюють!). Знаю-знаю, треба давати творчі завдання і різні варіанти, але не будеш на кожен урок давати творче завдання, адже маємо й перевантаження  учнів уникати. І варіантів не заготуєш багато - бо й перевантаження вчителів треба теж уникати!  

Це, до речі, третя проблема - значне емоційне вигорання педагогів, які, попри поширену в суспільстві думку, насправді на дистанційці працюють навіть більше, ніж за очного навчання. 

Що ще? Значне обмеження рухової активності як серед учнів, так і серед вчителів, а ще порушення режиму дня. Ну і у дуже багатьох зруйнувалася (або точно похитнулася) дисципліна / самодисципліна, що вибудовувалася довго і важко.

Тому так, я надзвичайно рада, що мої діти і мої учні повертаються за парти, а я сама - до дошки 😊  Дуже хочеться, щоб це був останній період дистанційного навчання у моєму житті.

Всім здоров'я - і здорового глузду!